РЛС Памір

У різноманітних звітах та описах закинуту РЛС Памір, як і озеро біля Нижнього Ялівця, називають Буковинською Террою Інкогніто. Власне, наразі це дійсно трохи забите та забуте місце, переважно через свою важкодоступність. Шлях пролягає через прикордонні з Румунією карпатські селища (ай-не-не), де поява нових людей та бусів має шанси стати подією місяця, про яку розповідатимуть неуважним сусідам, а популяція гусей та корів значно більша за людську. На 50-икілометрову дорогу можна сміливо відводити години 4, старатись перед цим шляхом на наїдатись та приготуватись до непозбувної бентеги за транспортним засобом.

Ці 5 куполів були побудовані ще під час Радянського союзу для захисту від вітру та інших погодних катаклізмів антен, які повинні були би відслідковувати та ловити потенційні вторгнення європейських ворогів до сверхдержави. Вони пропрацювали ще трохи навіть після її розпаду, і за словами колишніх робітників навіть встигли відловити якісь румунські літаки, які в перші роки Незалежності пробували бикувати та зазіхати на Буковину. На момент роботи об'єкт обслуговували майже сотня людей, які жили в доволі автономному режимі.

Наразі, пару років тому військові розпилили та вивезли значну частину нутрощів на металобрухт (закреслено) в невідомому напрямку, залишивши під куполами тільки отвори розміром з ворота в гаражі для легковушки. (О, дивіться, ще одна справа на Петра вимальовується!). Декілька куполів відверто засрані різним неподобством, але в одному ще залишились частки Лєни. І це зараз не про чорнуху, а про шматок антени. Мені до сих пір не зрозуміла логіка надавати техніці імена. Це як назвати чіхуахуа Зінаідою чи кота Інокентієм замість Барсика, чи біговий годинник Віолетою. Хоча, можливо, це спрощує спілкування з неодухотвореними предметами, типу "Лєна, камон, відвернися, пора цигарки Тісою сплавляти" (мої знання про радіолокаційні споруди десь на такому рівні).

Протягом тривалих вихідних на Томнатику можна знайти ще до півдесятка відчайдух, які наважуються заїхати in the middle of nowhere в румунський роумінг, але загалом стадо вівць через дорогу від стоянки має значну чисельну перевагу. Хоча навіть в такій віддаленій стороні лісник перед шлагбаумом щось сказав про карантин.

Давно хотіла потрапити в ці краї, аж занадто цікаво виглядали шари на фото. Загалом, у місця дуже крутий туристичний потенціал, але ж навіщо розвивати таку інфраструктуру, вкладаючи зусилля та гроші, якщо можна просто пиляти дерева за бугор?