Фужер здалось ще більш мальовничим містечком, аніж Мон-Сен-Мішель. Відповідно до тенденції подорожі, це теж було місто-фортеця, тому до старовинної бруківки в комплекті йшли такі ж древні мури та стилізовані будинки. Що було дивним - місто було наче вимерлим, коли ми з парковки зайшли вглиб павутини старих кварталів. За плюс-мінус годинну прогуляну я бачила тільки пару туристів-пенсіонерів; таких самих знайомих виїздюків, з якими перетнулись маршрути; кота, махнувши хвостом та зваливши, який показав нам, де він має нас та "кіс-кіс"; та козу, але у кози не було вибору - її через водоймище переправили на схил з пожовклою травою, де нема було куди тікати, в противному випадку вона б теж від нас заховалась, мабуть. Але це тільки надало місту антуражу - здавалось, що по тих вулицях повинні гуляти дами в кринолінових платтях та мушкетери на конях, тому я би засмутилась, якщо б і там побачила натовп китайців - краще вже нікого.
No comments:
Post a Comment