Мон-Сен-Мішель - острів-скеля із старовинним абатством на ньому (ній) - найбільш відвідуване в Нормандії туристичне місце. Головною особливістю цього міста є те, що періодично там відбуваються дуже стрімкі припливи та відпливи, та протягом перших шлях на острів повністю уходить під воду. Під час нашого перебування вода була доволі далеко, але навколо острова була багнюка, по якій гуляли туристичні групи в гумових чоботах. Авто треба було залишати на материковій частині суші, а через міст їхати на спеціальному безкоштовному автобусі для туристів (також можна було пішки, але ж час). Автобус сконструйовано таким чином, що є кабіни для керування з обох сторін, і якщо мене не підводить пам'ять, то він катається по "рельсах". Саме місто доволі миле - типова старовинна Франція. Не важко здогадатись, що якщо абатство знаходилось на острові, на скелі, серед води, то за класикою жанру його постійно хтось брав в облогу чи намагався завоювати. Але зараз на його старезні стіни видираються тільки натовпи китайців з селфі-палками. За певну плату (щось в районі 15 євро, щоб не збрехати) можна зайти всередину місцевого "замку" - ми лише погуляли територією. З якогось року цей острів знаходиться під егідою ЮНЕСКО, тому, хоч певна кількість місцевих і живе в оточенні цих мурів, але всередині вся стилістика збережена, як і раніше. З фортифікаційних стін відкриваються мальовничі краєвиди на поля багнюки та мулу ("ндаа, не так я уявляв собі Кельтське море"(с)). Ще на під'їзді до Мон-Сен-Мішеля є багато різних господарств, де роблять кальвадос та сидр з місцевих яблук. Так от, маленькі внутрішні двори за цими мурами - чудове місце для дегустації місцевої кухні. Хто знає, можливо ці лавки з каменю стоять ще з часів кельтів, і саме на них друїди приносили когось в жертву під час своїх обрядів, або середньовічні французи обмивали чергову відбиту атаку вікінгів.
No comments:
Post a Comment