Iran. How to

Віза

Є два шляхи відкриття візи: через консульство та в аеропорту по прибутті. В принципі, якщо це поїздка на 2-3 дні, то це можна зробити і на місці, але у всіх інтернет-джерелах радять це робити заздалегідь.

Через санкції з частиної країн деякий час тому Іран перейшов на суто електронні візи без будь-яких відміток у паспортах (хоч я на всяк випадок подала старий, не-біометричний, який закінчується в середині 2020). Перед подачею документів потрібно заповнити електронну заявку на сайті, де потім можна і трекати її статус, разом з нею також потрібно завантажити едектронну фотку (як на шенген) та скан першої сторінки закордонки (до розміру в пікселях та байтах на сайті є вимоги). Заявка на візу заповнюється в будь-якому випадку, навіть, якщо ви хочете отримати її в аеропорту (просто в полі Place of issue треба обрати аеропорт прибуття, а не консульство в Києві). За пару днів після заповнення анкети на пошту приходить лист, що все ок - тоді можна нести пакет документів в консульство. 

Консульство Ірану в Києві знаходиться за адресою Круглоуніверситетська 12 та працює до 12:30 (година відкриття - в районі 8:30-9). Як відомо, консульство - це територія країни, тому всередині потрібно дотримуватись дрес-коду для жінок (про нього - трохи нижче). Так як країна - ще відносно непопулярний туристичний напрямок, то черг майже немає, попередній запис не потрібен - я приїхала серед тижня в районі 10-10:30 ранку, і вся процедура зайняла півгодини (половину часу очікувала на звільнення віконця, половину - спілкувалась з візовим офіцером). 

Я готувала стандартний пакет документів (як на шенген): 

• авіаквитки туди-назад (щодо них (зворотнього) мені сказали ще під час телефонної розмови, коли я уточнювала час роботи) 
• броні готелей - на це особливо звертають увагу. Якщо відкривати візу в аеропорту - то майже 100% будуть телефонувати в один із перших за списком готелей, тому треба наперед їм написати і домовитись, щоб вони підтвердили бронь (ну а раптом приліт вночі - а в цей час там зазвичай нікого немає)
• деякі автобусні квитки - це не так, щоб обов'язково, купити їх на місці - не проблема
• справка з роботи - офіцер уважно продивилась та ще перепитала: "GlobalLogic - це з логістикою пов'язано?". Читала, що можуть бути проблеми з відкриттям візи у тих, хто напише про журналістську роботу 
• виписка з банку про гроші на картці - не зустрічала у списку обов'язкових, але це завжди вагомий аргумент
• страховка - так само 100% треба, як і броні. Зустрічала на форумах інфу, що повинен бути вказаний саме "Іран" в списку країн, окремо, але у мене на весь світ - і нормально пройшла.

Маршрут візовий офіцер вивчала доволі прискіпливо, звіряючись із списком наданих бронювань готелей (можливо, це пов'язано з тим, що я жінка і їхала туди сама). Питала, в яких країнах я була (після цифри в 4 десятки, вона трохи розслабилась, типу "а, ну ясно чого ти до нас їдеш"), і про останні подорожі. Тут я трохи розгубилась, забула (так, таке буває) про останні тріпи вихідного дня на Мальорку та в Емірати і кажу так обережно "нуууу...в Штатах була взимку, в Канаді восени". Але вона нормально зреагувала на Північну Америку - у візі не відмовила та більше питань не було. 

Перше рішення щодо візи приймає офіцер у вікні в консульстві. Тобто, ще на тому етапі вона/він може відмовити, якщо щось викликає підозру. Не-термінова віза робиться 10 робочих днів (по факту зробили за 1,5 тижні) та коштує в районі 1800, термінова - 5 робочих днів та 3400 гривень. Що цікаво - гроші платяться за умови підтвердження надання візи (тобто, підтвердження візовим офіцером - ще можуть відмовити на етапі розгляду документів в консульстві), платяться на місці готівкою. За деякий час на пошту приходить лист, що візу видано та можна йти у консульство за нею.

І тут у мене почалась найцікавіша "кішкомотіна". Я про неї писала в фейсбучку, але продублюю. 

Значить, передивляюсь повідомлення на електронній пошті - і якесь от у мене таке відчуття підозріле, що щось не те. Тут доходить - візу мені дали на 7 днів, а виліт - на 8й зранку (ба-дам-буц!). Добре, що плаття нижче коліна та платок є з собою - мчу в посольство. Встигаю за 15 хвилин до закриття (як я думала), виявляється - за 15 хвилин після (вони закриваються на півгодини раніше, ніж написано на сайті). Візовий офіцер дивиться на мої квитки на літак круглими очима і розводить руками: "ну сорян, не знаю, як вам так відкрили на день менше, от прям зараз не можу проштамповати на день більше - треба заново платити та перерозглядати документи" (за часом - не встигаю це зробити до вильоту). Тут факап з обох сторін: в посольстві неуважно продивились квитки на літак, які я надавала; я в маршруті не вказувала точний час вильоту. Це виглядало як "7 день: огляд пам'яток міста Т; ночівля: виліт з міста Т до КБП". Хто ж знав, що "ночівля" в їх розумінні - це до опівночі. Ну ок, спорити з візовими офіцерами - справа марнотратна. вимальовується 5 варіантів:

1. перебронювати рейс (насправді, ніт - це не включено у тарифний план квитків двох перельотів сумарною тривалістю у 8 годин за 75$ в обидві сторони).
2. знайти інший переліт назад на день раніше (навіть на 4 години раніше підійде). Поверхневий пошук показує рейс у Стамбул за +-100$, але всередині дня, і потім треба якось звідти в Києв, щоб на роботу встигнути - такоє.
3. шукати місцеву поліцію/міграційну службу в містечках близького сходу, щоб подовжити візу на 1 день, розпихувати в ній мігрантів афганців та пакистанців, бо ж треба все зробити швидко, бо ввечері чи наступного ранку - в інше місто, а треба ще це подивитись.
4. власне, просто йти на паспортний контроль в аеропорту на 8й день. В консульстві на це не дали внятної відповіді, тільки сказали, що, швидше за все, я потім буду нев'їздна до них в країну, і треба буде сплатити штраф (без сплати штрафа не можна виїхати). В інеті все це описувалось, як доволі простий процес: платиш (5-10 баксів за кожен день без візи) - та летиш. Але по факту - все одно складаються якісь протоколи, а це - середина ночі та 2 години до вильоту. Мало приїємного намагатись зекономити на зворотньому рейсі, а потім все одно на нього запізнитись, і ще в ісламській країні, і ще порушуючи міграційні правила, хоч і всього лише на 3-4 години. Ну але депортація - це цікаво, так, "є що буде онукам розповісти" (с)
5. міг би бути ідеальний варіант - зайти на контроль попереднього дня в районі 23:30 (десь 5-6 годин до вильоту). Але в цьому аеропорту - тільки реєстрація на стійці за 2 години до вильоту, без мобільних чи онлайн посадкових ¯\_(ツ)_/¯

І туууут я раптом пригадую, що спершу я брала квитки не на день Х, а на день Х+1, але потім десь восени той рейс відмінили, і мені запропонували на вибір або Х, або Х+2 (тоді я вибрала Х). Дзвоню в службу підтримки МАУ - і за 10-15 хвилин оператор вирішує проблему, над якою я ломала голову пару годин, зміною рейсу на Х+2 день.

Мені довелось переробити маршрут, але, з іншого боку, він став більш адекватним та помірним, та зекономилось два робочих дні відпустки.

Готову візу треба з собою возити під час подорожі та виглядає вона так:

Валюта

Офіційна валюта в Ірані - ріали, але багато цін називають в туманах. Що цікаво, в інтернеті на перших п'яти сайтах не зустріла коректного курсу обміну - або 42, або 21 тисячі ріалів в 1 доларі. Насправді, курс приблизно в районі 135-140 тисяч. Тут вже it's depends до місця обміну. 

Наприклад, в туристичних місцях кажуть ціну за щось в 1 долар (от, за магніт), а в ріалах це виявляється 150к. На сайтах деяких готелів зустрічала курс в районі 110к ріалів. В аеропорту обміняла гроші по 138к (мінус комісія в 1 долар) - в принципі, середнє по палаті. З урахуванням того, що всі готелі та квитки в мене були оплачені, на інший транспорт (таксі), пам'ятки та харчування (1-2 рази в кафе) у мене за 5 днів пішло в районі 50 баксів. Отак от. 

Тумани - це ті ж самі реали, поділені на 10. Зміна валюти відбулась в Ірані в 1932, і тумани вже не використовуються в офіційних розрахунках, але в різних лавках, деяких кафе та крамницях без цінників вартість товарів і дотепер називають в них. Пару разів я плуталась, але вже на другий день до цього звикаєш. 

Маршрут

На мій погляд, для того, щоб подивитись все, що варте уваги, в Іран треба їхати на 1,5-2 тижня. У мене було 5 днів - і мені б хотілось повернутись туди ще раз. Наразі, Іран - це країна для тих, кому вже не так цікаво дивитись на чергові фонтани в старих містах Європи та хочеться чогось недорогого автентичного без натовпів китайців та індусів. Btw, тих туристів, кого я зустрічала, я б поділила так: 30% - китайці, 30% - європейські бюргери-пенсіонери, 15-20% - місцеві іранці, 20% - молоді люди з інших частин світу. 
Отже, як я розпланувала ці 5 днів:

• Шираз
• Ісфаган
• Персеполіс та Некрополіс
• Тегеран

Що я не встигала подивитись, але що варте уваги:

• численні пустелі (зустрічала тури, які пропонують організацію ночівель там + захід + схід сонця)
• соляні озера (їх декілька, різного кольору, різних розмірів), зустрічала відгуки в інтернеті, що зовсім не такі, як, наприклад, в Болівії
• Язд (чи Єзд)
• Аб'яне та деякі схожі селища-музеї
• декілька каньйонів (не пам'ятаю їх назви) - та і загалом, там вистачає природних парків
• Острова на півдні - Ормуз та Кешм. Чесно кажучи, я хотіла би повернутись тільки заради них. Якщо подивитись звідти фотографії - це щось нереальне: червоні узбережжя, каньйони, марсіанські долини та різнокольорові гори. 

Квитки

Тут все дуже весело. В Ірані своє все: і цифри, і літочислення (до речі, цей астрономічний сонячний календар використовується тільки в Ірані та Афганістані). Хіба що час той самий - в годинах та хвилинах. Більшість (+- 95%) сайтів авіа-, автобусних компаній не мають англомовних версій. Тому навіть якщо перекласти сторінку гуглтранслейтом, то все одно, не зможеш нічого купити, бо зараз в Ірані умовний місцевий травнябрь, а не травень, і не зрозуміло яке число. Я чесно намагалась це зробити через гуглтранслейт, спершу це навіть було весело, але потім плюнула. До речі, зараз там 1396 рік. 



Є більш-менш англомовна неофіційна версія сайту для іранської залізниці: www.iranrail.net/. Проблема в тому, що продаж квитків там деколи відкривається занадто пізно - наприклад, довгий час вони були доступні лише до 20 квітня, а вже десь на початку-середині місяця, коли я не дочекалась квитків та подала документи на візу так, продаж відкрився. Також, хоч там в мануалі і написано, що квитки електронні і їх треба тільки роздрукувати, при покупці потрібно було вводити адресу, та все виглядало так, наче їх відправили би мені поштою. Тому я відмовилась від ідеї кататись залізницею та купила квитки на автобуси. 
Всі автобусні квитки брала тут: 1stquest.com/bus. На пошту приходить електронний квиток, який потім потрібно в касі автостанції обміняти на звичайний. Можна навіть не друкувати, а просто написати на бумажці напрямок, час та своє ім'я-прізвище - мене так один раз нормально знайшли в своїй базі. Автобуси в Ірані доволі зручні, сидіння відкидаються, багато місця для ніг, такий собі "підножник" (не знаю, як ще його назвати), на рейсі разово дають перекус та, в залежності від довжини переїзду, є зупинки біля туалетів-крамниць. 

За рахунок дешевого пального в Ірані також відносно недорогі внутрішні перельоти. Через те, що країна доволі велика та переїзд з півдня на північ може зайняти більше доби, то літаки можуть стати дуже у нагоді. Там така сама проблема для європейців, як з автобусами - фарсі та своє числення часу. Агрегатор, який знайшла під час планування маршруту: flight.apochi.com. Хоч і не довелось ним скористатись, але за відгуками на форумах, наче може заслуговувати на довіру. 


Готелі

На звичайному букінгу іранських готелів немає. Але, як і для квитків на траспорт, для них є окремі місцеві агрегатори. Ті, які зустрічались мені: www.hostelworld.com, 1stquest.com, hostelsiniran.com/, www.iranhotels.com. В Ісфахані можу порадити цей готель: niayeshhotel.com. В принципі, якщо бронювати заздалегідь, не проблема знайти одномісний номер з душем-туалетом та сніданком за 10-15 доларів. Хостели стартують від 4-5 доларів за ніч. Якщо хочеться удешевити свою подорож - то можна шукати готелі через агрегатори, а потім дивитись їх сайти в інеті. Тут ситуація краще, ніж з транспортом, і, у половини так точно є англомовні версії сайтів, де можна подивитись розцінки та контакти. 

Транспорт

З користуванням транспортом у мене не склалось. Приїжджаю я серед ночі (десь в районі 3) в Тегеран - а мені на інформаційній стійці кажуть, що метро відкривається о 7, і зараз можна доїхати до міста тільки на таксі. А о 5 - у мене вже автобус з Тегерану. "Ну блін, 50-60 км на таксі - такий собі варіант. Почалась подорож "все по 100, а у тебе 99"", думаю. Але тут виявляється, що ця поїзда коштує всього лише 6 доларів, ну і загалом - таксі в Ірані дуже дешево та зручно. Є мобільний додаток по типу Убера чи Уклона - Snapp. Він без проблем ловить твоє місцезнаходження та знаходить необхідні адреси, показує ціну за поїздку та номер авто, яке повинно приїхати. А вже з другого дня починаєш трохи орієнтуватись в цифрах та впізнавати номера. Таким чином, якщо дуже грубо поділити, то виходить, що 10 км поїздки коштує 1 долар. Ні з ким не потрібно торгуватись, домовлятись, пояснювати, куди їхати і загалом спілкуватись. Єдиний раз, коли я брала таксі на вулиці - це в Ісфахані, але тоді мені в готелі сказали, скільки воно повинно було коштувати (водій хотів рівно вдвічі більшу ціну). В Тегерані користувалась виключно цим додатком, і навіть до аеропорту викликала авто через нього.
Загалом, авто в Ірані дуже вбиті.
Євробляхи в порівнянні з ними - це просто верх екологічності, справності та регулярних техоглядів. 

Їжа

Іранська їжа дуже схожа на всі інші близькосхідні країни. Серед того, що я куштувала - були смачні великі м'ясні шари з рисом. По типу того, чим фарширують перець та голубці, але більше половини - м'ясо. Також багато ніштяків, зроблених із фруктів (переварених та висушених), але за рахунок цього виварення у них дуже висока концентрація цієї фруктової "кислотності", тому з ними треба знати міру, хоч вони і смачні, але шлунок потім не подякує. 
В зовсім-зовсім місцеві кафе я не заходила, але в більш-менш туристичних місцях (там, де є меню англійською) м'ясне блюдо коштує 2-2,5 бакси, лимонад чи напій - до 1, салат - 1-2. Сніданки в готелях достатньо європейські, але трохи корисніші: більше фруктів - стабільно були кавуни-яблука-апельсини, смачний йогурт, на кшталт грецького, але не такий жирний, овочі та інше. 

Дрес-код та населення

У жінок в Ірані повинні бути закриті ноги (наприклад, джинсами), руки мінімум на 3/4 (лікті), сідниці якоюсь довгою кофтою та голова хусткою. Ці ж самі правила працюють і в консульстві, так як це - територія країни. Хустки там суто символічні, для місцевих - скоріше як предмет прикраси, хоча мене трохи і дістала вона за ці 5 днів. 

Інші корисні речі

• з англійською дуже погано. Ландан із зе кепітал - це вже рівень нейтів спікера. В принципі, в готелях більш-менш можуть нею спілкуватись, але в інших місцях - зась. При цьому, більшість місцевих добре відносяться до туристів, якщо щось намагаєшся запитати - то йдуть на контакт та намагаються допомогти.
• у багатолюдних місцях, на кшталт вокзалів, палаців та інших пам'яток, є кранчики з питною водою. Не те, щоб водопровідна була дуже поганої якості, але читала, що в ній є якісь не дуже корисні домішки з гірських порід, чи щось типу того.
• в туалетах туалетний папір є тільки в готелях та аеропорту (і то, останнє - як пощастить). сєд бат тру
• на всіх вокзалах є розетки
• в аеропорту за 3-4 бакси можна купити місцеву сім-карту з 3 Гб мобільного інету (було ще на 5)
• не можна / не рекомендується фотографувати всякі державні об'єкти та установи. Коли я в аеропорту між виходом з літака та контролем сфотографувала вивіску "ласкаво просимо в місто" - до мене підійшли та попросили "но фото".
• п'ятниця - вихідний. Різні пам'ятки можуть бути і відкриті, але в готелі на електронний лист можуть і не відповісти, а ринок може бути зачиненим. Але це не точно. 

Якщо коротко, то Іран поки що на 1 місці в моєму списку країн-стереотипів. Коли я туди їхала, мені пригадалось декілька розмов із сторонніми людьми, не-українцями за кордоном в 2014-2015, коли вони думали, що в Києві за російську мову вішають на стовпах, а по неділях - розстрілюють під радою. Так само і з Іраном - там є служба безпеки, так, але місцеве населення доволі відкрите та адекватне до туристів та, загалом, до людей. Більше того, це єдина країна, де мене таксисти прямо не хапали за руки, та де загалом доволі поважається особистий простір (можливо, тому що я жінка) - навіть в літаку сусіди звідти не залазили за підлокітники! За 5 днів я не раз гуляла по місцевих ринках - і жодного разу до мене не намагався хтось притертись, щоб щось витягнути з сумки. 

Так, там все незвичне - свої цифри, літочислення, нічого зрозумілого, і все доволі чуже, але в той же момент, немає відчуття, що тебе всюди хочуть обманути. Звичайно, для іноземців є своя "націнка" на ринках, але це цілком нормальні суми. 

Коротше кажучи, Іран - це країна для "гурманів", які вже обкатались по Європі та хочуть чогось нового. Зараз туди якраз час їхати, поки вона не "опопсилась" з натовпами китайців, поки там ще немає вивісок англійською, поки туризм тільки починається розвиватись та є шанс за тиждень до поїздки забронювати номер за 10 баксів.